«Іонійці» – перша частина книги «Філософія ранніх греків», в яку ввійдуть також ще дві частини: «Елеати» і «Геракліт». Метою цієї трилогії є не тільки показати, як і чому зародилася філософія у Греції та які початкові кроки вона зробила. Головним чином ставиться за мету продемонструвати, що погляди ранніх грецьких мислителів – це не набір випадкових, роз’єднаних думок про нічим не пов’язані між собою речі. У трилогії висувається єдина, загальна ідея, на основі котрої кожна грецька філософська думка розкривається як необхідний і логічно зумовлений крок на шляху до розуміння буття сущого, а не як окремий нічим не обґрунтований вислів. Вчення кожного із філософів представлене тут як те, що випливає з теорій його попередників і спирається на них.

Перша частина – «Іонійці» – присвячена становленню філософської думки у мілетській школі. Філософія в цей період лише зароджується, але сам цей зародок несе в собі феноменальне зерно. Мілетська школа дала поштовх, що спричиняє розвиток сутнісного мислення аж до наших часів. Саме тому в даній частині книги приділяється значна увага тому, як виникають перші філософські питання та як відбувається формування перших і найголовніших філософських понять: «сущого», «матерії», «світу». Ці поняття розглядаються тут у їхньому первинному глибокому значенні, а не в тому пустопорожньому сучасному «науковому» контексті, до якого так звикли ми.

Головна увага в роботі «Іонійці» присвячена аналізу філософії Анаксимандра. Намагання осмислити його Нескінченне було здійснене багатьма філософами. Більшість з них у своєму осмисленні спиралися на думку Аристотеля про те, що Нескінченне Анаксимандра – це атрибут матерії, безкінечна за кількістю речовинна суміш. Однак мало хто з них при цьому враховував усі тези (або положення) філософії Анаксимандра. Між тим очевидно, що Нескінченне як первоначало усього сущого, постульоване в теорії Анаксимандра, має обумовлювати і пояснювати всі філософські сентенції, висловлені цим іонійським філософом. Але якщо дотримуватися думки про те, що Нескінченне – це матеріальне первоначало, то усі основні положення Анаксимандра залишаються незрозумілими й абсурдними. У даній роботі висловлюється новий і цілком очевидний погляд на те, що таке Нескінченне Анаксимандра, який дозволяє нарешті осягнути всі фундаментальні тези цього мілетського мислителя та оцінити їхню глибину.

«Іонійці» – робота, яка має загалом продемонструвати, як у мілетській школі закладається родючий ґрунт для виникнення філософії елеатів. Ось чому при аналізі філософії іонійців всюди уникається слово «буття». Поняття «буття» у мілетців ще не зародилося, воно є надбанням елеатської школи. Але у елеатів воно теж не виникає з нічого. Аналіз філософії іонійців, викладений у даній роботі, дає можливість прослідкувати, як іонійська школа крок за кроком наближає мислення до виникнення поняття «буття». Але це не означає, що іонійська школа поза осмисленням «буття» є чимось ущербним. Навпаки, у книзі «Іонійці» філософія мілетських мислителів показана як цілком оригінальний, в собі завершений, глибокодумний сутнісний світогляд, що має самостійну цінність і вартий особливої уваги проникливого читача.