Марина Рудницька

Я – філософ. До того ж, філософ у саму першу чергу. Це означає, що ця справа є для мене пріоритетною, і їй підкорене моє життя. Все – устрій мого побуту, моє дозвілля чи спілкування – влаштоване з огляду на мою справу так, аби максимально йти їй на користь та служити для неї натхненням.

Тому я не розумію, як можна ставитися до філософії ніби до чогось другорядного, як можна її сприймати у вигляді простого службового обов’язку, що від нього хочеться відпочити на дозвіллі. Філософія для мене у першу чергу завжди.

(Пам’ятаєте, на початку 90-х років всі з нетерпінням чекали появи перекладу роботи Гайдеґґера “Буття і Час”? І ось він з’являється – російський переклад Михайлова (Михайлов А. В., “М. Хайдеггер”, Москва, “Гнозис”, 1993) – жахливий у всіх відношеннях. Жахливий, по-перше, тому, що переклад починається чомусь з §31, тобто попередні 30 параграфів надзвичайно понятійно концентрованого гайдеґґерівського тексту перекладач випустив як неважливі або такі, про які читачі і так можуть здогадатися. По-друге, жахливий тому, що перекладач явно не дружив з філософськими поняттями, і передавав ключові слова гайдеґґерівської думки так, як йому перше стріляло в голову. Але більш за все сподобалася передмова Михайлова до цього перекладу, яка звучала наступним чином: “Избранные тексты немецкого философа Мартина Хайдеггера (1889-1976), которые предлагаются в этой книге читателям, собраны и переведены не для философов в самую первую очередь“. Переклад філософського тексту, який зроблений не для філософів – це все одно, що рівняння Шредінґера, записане не для фізиків. Раз воно не для фізиків, значить, у цьому рівнянні можна, скажімо, поміняти місцями змінні, та й не важливо, яка там похідна від функції Шредінґера, перша чи друга – все одно непосвячений читач ні бельмеса в цьому не зрозуміє. Так і переклад Гайдеґґера не для філософів – у ньому можна написати все що завгодно, аби це було зрозуміліше широкому загалу. Але філософія – це не та галузь, для розуміння якої достатньо поверхових знань. Щоб бути філософом, щоб розуміти філософську проблематику, треба стати високим професіоналом, присвятити цій справі багато років філософських штудій і самоосвіти).

Однак бути філософом – це не означає також просто мати вищу освіту в цій галузі. Бути філософом – значить філософськи мислити, вміти розкривати суть речей, адекватно оперувати поняттями. А цьому, на жаль, не навчишся в жодному вищому закладі (у всякому випадку, на пострадянському просторі). Я займаюся філософією з 19 років. Але першу свою серйозну роботу почала писати лише у 33, і закінчила через 4 роки. Наразі це філософське есе “Жити – значить ніби бути, що розміщене на цьому сайті. Воно має присвяту “Для філософів у саму першу чергу” – тепер ви знаєте, що це не пусті слова.

Я маю ще дві роботи, написані пізніше: “Іонійці” та “Елеати”. Вони входять до великої фундаментальної праці “Філософія ранніх греків”, яка складатиметься з трьох частин. Ці роботи буде оприлюднено згодом.

Авторське право

Усі права на твори, опубліковані тут, застережено (див. копірайти нижче). Заборонено будь-яке комерційне тиражування творів. При цитуванні обов’язково посилання на оригінал чи сайт http://rudnytska.tk.

© М. Рудницька, Жити – значить ніби бути (свідоцтво про реєстрацію авторського права №24193).